Президент Росії у стінах університету

Наш університет не вперше вітає високопоставлених гостей. У минулому поспілкуватися з кращими студентами України виявляли бажання і Президент Європейського Парламенту, і Президент Індії, і Президент Грузії. У травні 2010 року на зустріч до червоного корпусу завітав і Президент Російської Федерації. Особливих очікувань від таких зустрічей студенти вже давно не виражають, оскільки, нажаль, президенти зазвичай обмежуються своїми спогадами про студентські роки, загальними фразами про важливість співпраці між державами як в освітній сфері, так і в інших. Студенти вже давно чекають справжніх дій та виконання обіцянок, даних на подіях такого рівня.
  
Дмитро Медведєв запам’ятався веселим настроєм, жартами, подробицями з особистого досвіду користування новітніми технологіями, зокрема «айпедом» та переконаннями, що Росія – мирна країна. Загалом, Президент справив приємне враження. Хоча від початку планували провести лекцію, а в результаті вийшла сесія питань – відповідей, розчарувань студенти не відчули. Питання задавали активно та багато. Шкода, що до мікрофона підпустили лише студентів інституту міжнародних відносин, за рідким винятком декількох представників інших факультетів. Тому і якість питань не радувала – звучали ті самі теми, що і у щоденних випусках новин. Філософському факультету залишалося лише дивитися у спини журналістів та операторів телерадіокомпаній безнадійно роздивляючись обличчя президента у маленьких екранах камер. А політологам – з сумом аналізувати ті влучні завчасно підготовлені повідомлення, які старанно вклали спеціалісти у вуста політика, та гадати, коли ж таки в українському політикумі зрозуміють необхідність роботи зі справжніми фахівцями.
Нажаль, студенти мало цікавилися конкретними можливостями для реалізації потенціалу молоді у контексті співпраці України та Росії. На питання про освітні можливості, Дмитро Медведєв пообіцяв усіляко підтримувати мобільність і студентів, і викладачів, та не згадав жодної програми, якою можна скористуватися. Також не пролунало з його вуст жодної цифри, яка б могла стати показником успішності програми співпраці між вищими навчальними закладами двох держав. Студенти українських вузів і зараз можуть вступати до навчальних закладів Росії, от тільки ні про які пільги мова не де, та ще й статус іноземного громадянина вносить свої корективи, як ви розумієте, не на користь наших співвітчизників. Навіть на конференції до Московського національного університету імені М. Ломоносова, з яким наш університет має дружні стосунки, може поїхати далеко не кожен талановитий студент, зважаючи на ліміт фінансування відряджень. Ці та багато інших питань хотілося б дійсно обговорити, а не просто задати.
Будемо сподіватися, що дружній візит Дмитра Медведєва дійсно означає новий крок у стосунках двох держав та позитивні нові перспективи для студентства. Адже іноді слова таки перетворюються на справу?

3 коментарі

Андрій Круглашов
Все правда Аню, і МГУ не вабить рівнем організації. В МГІМО нас хоча б частували кофі-брейками та надзвичайно цікавими майстер-класами.
Але що там дочекаєшся, коли у їхніх аспірантів стипендія 1300 рублів? Яке їхало, таке здибало. І навіть аспірант МГУ, думаю, не відмовився б з'їздити по фулбрайту навіть на магістерку.
Святослав Вишинський
Проблеми української вищої освіти, якщо завгодно, «метафізичні»: має місце системне декларування, котре не просто не підкріплене діями, але що найгірше — ефективними механізмами таких дій, відсутністю продуманих ходів щодо реалізації ідей.
Галина Дичковська
Ціково… метафізичні проблеми освіти… Мабуть, таки дійсно метафізичні. в чомуж суть тої метафізики?
О-світа вже в самій назві декларує світло, напевно метафізичне Світло?
А в реальності?
ЩО відкриває наша о-світа в реальності?
диплом? інструменти діяльності? аналітичні якості?
мабуть все потрохи присутнє.
А щО не відкриває?
це вже метафізика?
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте